Найдорожче те, що зроблено своїми руками :)

Вже пів року ми живемо окремо, в своєму власному гніздечку. "З горем пополам" закінчили ремонт, а от облаштуванням меблями та різноманітними предметами інтер'єру займаємось і досі. Потрошки-потрошки наша квартирка стає все затишнішою і наповнюється дорогими нам речима. А найдорожчі з них ті, які ми робимо своїми руками! :)

Спочатку придумуємо ідею, а потім "шурупаємо" як її реалізувати. До речі, більшість задумок здійснюються тільки завдяки моєму Доріанчику! Він, якщо вже вирішує, що ідея хороша, то обов'язково доводить її до кінця, ще й мене заставляє!! (в мене і раніше ідей ніколи не бракувало, але насправді мало з них здійснились, мабуть через мою надприродну лінь... :Р)


Ось я обплітаю звичайний пластмасовий вуличний ліхтар соломкою - він стане лампою в коридор...



а це Доріан сам встановлює освітлення в наших кухонних меблях...

 


...сам робить дерев'яні полички для міжкімнатного проходу, і встановлює світло в нашій складній підвісній стелі.



Ці гіпсокартонні полички з підсвіткою також справа рук Доріанчика!
 
А це вже мої скромні творіння - кишеньки для журналів в туалеті (це найспокійніше місце для їх перегляду :)) і рамка для фотографій, зроблена з ракушок, які ми колись спеціально в Криму назбирали...
До речі, скоро "реліз" аналогічного дзеркала в рамі, оформленій морськими каменями, які ми привезли з нашого медового місяця в Чорногорії :)

Приємно, коли речі навколо несуть в собі спогади про щось хороше :)
До того ж, такі "домашні проекти" добре впливають на нерви, така собі арт-терапія.

Всім рекомендую! :)

Незбагненна Індія, або Що таке cultural differences.

Так сталось, що останні 2 місяці мені доводиться спілкуватись по роботі з колегами-програмістами з Індії. Доволі цікавий досвід. Почуття спочатку, що говориш з інопланетянинами. Не будь-яке питання відповідь "ok". Будь-яку фразу сприймають буквально, навіть, коли намагаєшся жартувати. На смайлик розводила їхнього менеджера декілька днів :)

Менше з тим, через місяць-півтори (коли вже трохи поспілкувались, побалакали, вийшли зі ступору) можна вже нормально говорити і навіть дізнаватись різні цікаві штуки про саму Індію, її культуру і людей. От сьогодні мала неймовірно пізнавальну розмову з тамтешнім народом!
Все почалось з того, що мене зацікавило незвичне ім'я одного хлопаки: SukhSimran.
Так і пишеться. Разом, але з 2-х частин. Виявилось, що перекладається воно як ЩасливийЗавжди.
Непогане ім'я, правда? (Я спочатку думала мене розводять, але виявилось - правда!)
А розповіла мені про це Megha - Хмарка в перекладі з індійської.

* До речі, поки мене не зловили на награмотності, такого поняття як індійська мова - нема. В них є десь близько десяти мов (Gujarati, Hindi, Marathi, Sanskrit, Bengali,Tamil, Kannada,Telugu, Gurmukhi Romanized Sanskrit....), офіційна - Hindi. Це я дізналась, коли вирішила знайти який-небудь онлайн-перекладач з "індійської"... Найкраще, що вдалось знайти: http://www.wordanywhere.com/ *

Продовжуючи тему імен і їх значень - прикольно, що в індусів імена мають якісь реальні значення, зрозумілі всім (не так як в нас: Наталя, Василь, Іра - шо вони означають, фіг його знає...). Наприклад серед моїх індійських колег: Narendra - Король (до речі менеджером там працює, дуже доречно), Abhay - Безстрашний, Shweta - Білий... (а не відповідник нашої Свєти ;)).
А ше Ashvin - що є водночас назвою одного з місяців по індійському календарю (місяця, який починається 23 вересня і закінчується 22 жовтня).
Так, так.. календар в них також не такий, як в нас. Він по фазах місяця якось визначається... І рік в них зараз не 2008, а 2065! А новий 2066 в квітні десь прийде... Так і не збагнула як так в них сталось....

Одним словом, Індія - то загадка, для нас, європейців :)

п.с. Ще мені сьогодні розповіли таємницю сніжно-білих зубів індусів. Виявляється секрет в чудодійній пасті, якою вони традиційно користуються. Вгадайте з чого її виготовляють! ..ги-ги... З коров'ячого лайна, вибачте на слові ;)
Отакі-от differences…

Приємно!

Ніхто нікуди не їде - приємно! Як і обіцяв ;)

Fantastic Four або похід на Пікуй

Недавно ми здійснили героїчне сходження на вершину Пікуя. Пікуй - це найвища гора Львівської області, її висота - 1408 метрів. Взагалі, інформацію про гору, а також про маршрути і спосіб добирання можна прочитати тут, а ось тут є карта. Від себе скажу, що добиралися ми машиною, їхали по Ужгородській трасі до села Біласовиця (все дуже очевидно і просто) - це за поворотом на Тисовець, і за Плав'єм. Відстань невелика - 170 км. від Львова, ми її пройшли за 2 години.

Залишили машину в місцевих, переоділися і рванули на гору. Вершину добре видно з села, тим не менш по чужих городах трохи полазили :) Весело ішли-ішли і прийшли.

На вершині дуже холодно і вітряно, осінь жжжж...

... і дуже гарно.

Я, та й інші підкорювачі мали одностайну думку: що з Пікуя, та на Пікуї гарніше ніж на Говерлі - Львівщина рулить!

Гарно там, вся вершина покрита віковими каменями, можливо вулканічного походження? :)

Тому перші хвилини всі хотіли сфотографуватися на якомусь обраному камінчику.

я ж казав, що всі...

а ось тут, взагалі, всі разом... :)

Набігавшися і встановивши наш прапор на вершині, ми заспокоїлися і почали готувати їсти.
Вогню показувати не буду - це було посьмиховище, але їсти ми все таки собі зробили - добре що нам на весіля подарували Primus (дякуємо fi-lin).

А без цього хлопаки ми б не поїли смажених ковбасок. І, взагалі, в поході ця людина незамінима: шомпори і дрова - його стихія!

Після обіду ми полягали загаряти!!! На південній стороні було десь +18 і пекло сонце, в цей же час на північній стороні було -2 і вітряно!

А це ми вже йдемо назад, спускаємося в Біласовицю (в центрі). Загалом підйом заняв 3 години, а спуск 2 години.

Кінець.

Занавіса.

Holiday is coming...

Holiday is coming, holiday is coming ... :)
Що ви тут шукаєте? Пояснень? Думаю, знаючі люди вгадали ;)

Лиш вона!

21 Липня 2007 року відбулася в мому житті особлива подія :) Думаю тепер мені треба трохи поміняти цей блог... Зробити якийсь ребрендинг, чи що? Як мінімум тепер він не тількі мій, а й моєї половинки ;)



Нажаль останнім часом були проблеми з хостінгом і мені не вдалося вчасно розповісти про літній відпочинок у Чорногорії. Нічого не обіцяю, але може щось і появится... Як не моїми силами, то моєї дружини. Наскільки ж добре бути разом ;)



Хочу від імені нашої нової сім'ї подякуати всім хто до нас прийшов, привітав і подарував подарунки :) - Дякуємо!!!

Золочівський замок. Випадкова знахідка вихідного дня.

Недавно їздили в Золочів - відвідати співробітницю. Гарно посиділи, поспілкувались, а потім вирушили прогулятися околицями.І мали нагоду побувати в гордості містечка - Золочівському замку.





Акуратний доглянутий двір, декілька будівель, всередині будівель - музейні експонати. Це, звичайно, не Кам'янець і не Хотин, але як на випадкову знахідку вихідного дня, дуже навіть цікаве місце (На замітку всім, хто коли-небудь опиниться в Золочеві!)

До речі, пощастило спостерігати блискавки, які в той момент гриміли у Львові, поки ми прогулювались оборонним муром Золочівського замку!.. Гарно.. Шкода сфотографувати не вдалось.

п.с. Ще чи не вперше пожаліла, що вже не студентка. Квитки по студентському майже на халяву.. а мені, якщо ще плату за фотографії додати - біля 5 грн, здається, заплатити довелось..

п.п.с. Більше про Замок і його історію на сайті Замки та храми України

Зустрів старого друга

Тільки що дзвонить мені дружбан і каже, щоб я виходив, бо він хоче похвалитися своєю ферарі... Ну не ферарі, а Nissan NX100. За словами 2,0GT і 143 коні, 8,3 сек. до магічного числа і 210 макс. Прокатався - непогано, але їздити в ній можна тільки по добрій дорозі. Лише тоді вона дає радість від керування. По поганій дорозі буде боліти і голова, і спина (жорстка, низька підвіска). В принципі гуд!

Аквапарк "Алігатор"

Сьогодні 28 червня - день Конституції України! Я сиджу на роботі і попиваю кавусю. Може сьогодні зустрінуся зі своїм другом і сходимо у дуже цікаве місце для чоловіків :) Про речі, які можна побачити у цьому місці, ми, чоловіки любимо часто говорити і сперечатися.

Але то всьо вступ. Просто не знаю як почати розповідь про аквапарк, який досить недавно відкрили у Тернополі. Я там був десь 2 місяця тому, але ще нічого не розказав... Тоді (якогось там дня) було холодно і пасмурно, хотілося тепла і води. Ми вирішили поїхати в Тернопіль і подивитися що до чого. Називається цей готельно-розважальний комплекс: "Алігатор" і вважається досить модним у місті, хоча й місце розташування (пром. район) і дорога, і стоянка біля комплексу м'яко кажучи: такі собі.

Заходимо, перед нами панорамні вікна на сам аквапарк - він маленький і смішний... Ми, навіть, трохи розчарувалися. Не в порівнянні з тим де ми були, у Сімеїзі! Але ми ж приїхали - значить заходимо! Далі починається фан... Там усе комп'ютерезоване, нам видали намагнічені браслети (надіюся там не радіоактивні ізотопи) по яких зчитується час перебування на території басейнів. Також ними відкриваються електронні шафки у роздягальні.

Переоділися, зайшли. Всередині все набагато краще ніж ззовні: грає музика, сміх, бризги... Скажу так - там весело і 2 години провести в сам раз! Є два джакузі, турецька і фінська лазні. Є спортзал і VIP зона. Горки для катання прості, але веселі. Найцікавіше кататися, звичайно, на горці "камікадзе", там і черги менші. Вся підлога має підігрів, також працює бар.

Хто не був - раджу поїхати.

Нові ідеї для наших фотографів

Раз уже піднялася тема весілля і підготовки до цієї події, то можна її розвивати :) Отже, традиційно на весіллях роблять фотографії. У кого ще залишаються гроші - ті замовляють собі фотографа (в середньому по Львову це коштує 300 у.о.), а хто не хоче тратити грошей - той просить своїх друзів "познімати". В кращому випадку у них буде цифро-мило. Справжні ж "професіонали"-фотографи приходять зі своїми пушками з довгими об'єктивами (наче будуть займатися полюваням на великих дистанціях), роблять розумні вирази обличчя і фоткають... банальні кадри.

Повернися тиди, повернися сюди, візми її руку, вийди з-за кущів, обніми дерево, висуни ножку з автомобіля, ... Традиційні місця для фотографування у Львові - це, звичайно, центр, Стрийський парк, Шевченківський Гай. Розігруються усілякі сюжетні лінії: знайомство, перше побачення, перший поцілунок. І чому ці фотографи думають, що у всіх перше побачення проходило в Шенвченківському Гаю, та ще й в розкішній білій сукні ;) Я вже не говорю про поцілунки на першому побачені ... Такі пристрасні і палкі ...

Дуже цікаво до цього всього підійшли деякі закордоні фотографи. Загляньте сюди http://www.trashthedress.com/ і відчуйте різницю :)

Ось що думають автори сайту про шлюбну сукню:

"Go ahead, you know you want to. Trash it. Get it dirty. Get it wet. Roll around in the mud. Drench it in the ocean. Totally trash it.

Why? … Why not? You’ve made a commitment to your husband. He’s your one and only true love, right? Then you’ll never need the dress again. And no, your daughter won’t wear it in 20-30 years."

Щось у цьому є! Правда?

Вступаючи в доросле життя...

Всі дивуються - куди ми пропали? чому Доріанчик нічого не пише? невже він більше не їздить в цікаві подорожі, не робить гарних світлин? Навіть найперший читач цього блогу Ант все рідше перевіряє зміни на сайтику ...-бо їх тут давно не було.

А в нас просто зараз зовсім новий період в житті.
Знаєте, як в школі на останньому дзвонику кажуть - "Ви вступаєте в доросле життя.." Кажуть, здається, трохи зарано.. Бо в мене ця мить наступає тільки зараз, коли вже 22 стукнуло :)

І приготування до того "дорослого життя" йдуть повним ходом..
підготовка до весілля, планування нової сім'ї, розбудова нашого дому, стратегічні рішення і довгострокові перспективи..

Хтось скаже - напряяяяяг.. тут вже й не поїздиш, і не пофотографуєш.
Але життя виявляється навіть цікавіше і непередбачуваніше ніж можна уявити!
І навіть в сімейних клопотах є свої сенсації! ;)

Треба тільки знайти хвильку щоб про це все написати...